'Війна в Україні - це ще й битва за сировину. У країні є великі родовища заліза, титану і літію, частина з яких зараз контролюється Росією'. Про це 16 січня повідомило на своєму веб-сайті федеральне агентство зовнішньої торгівлі Німеччини Germany Trade and Invest (GTAI) під заголовком 'Сировинне багатство України під загрозою'.
На кону трильйони. За даними GTAI, 'сировинні родовища на суму $12,4 трлн' залишаються поза контролем української армії, 'зокрема 41 вугільна шахта, 27 газових, 9 нафтових і 6 залізорудних родовищ'. В Україні є не тільки вугілля, газ, нафта і пшениця, а й рідкоземельні метали, особливо літій, який називають 'білим золотом' переходу до нових енергетичних і транспортних технологій. На країну припадає близько третини розвіданих родовищ літію в Європі.
Тільки недосвідчений міг повірити, що це не має стосунку до військових цілей НАТО. Це буде перша велика війна за понад 100 років, у якій ідеться не про мінеральні ресурси, ринки та геостратегічні інтереси. Світовий соціалістичний веб-сайт вказував у попередніх статтях, що родовища критично важливої сировини в Росії та Китаї, які необхідні для переходу до електричної мобільності та поновлюваних джерел енергії, є важливим фактором у військових розрахунках держав НАТО.
Проте, вони не згадуються в цілодобовій військовій пропаганді ЗМІ. ЗМІ хочуть, щоб громадськість повірила, що НАТО веде цю війну, щоб захистити 'свободу' і 'демократію' - і що після бомбардувань Афганістану, Іраку, Лівії та Сирії під тими самими приводами вони повертаються в середньовіччя.
Відповідні галузеві журнали, галузеві часописи та аналітичні центри, з іншого боку, захоплюються мінеральними багатствами України та обговорюють, як найкраще їх використати. Саме з цією метою міністр економіки Німеччини Роберт Хабек (Партія зелених) навіть їздив на початку квітня в Україну з високопоставленою бізнес-делегацією.
За даними галузевого журналу Mining World, загалом в Україні налічується близько 20 000 родовищ сировини, з яких лише 7 800 розвідані. У багатьох інших статтях і стратегічних документах відкрито йдеться про те, що саме через це і ведеться війна.
24 лютого 2022 року, у день російського вторгнення в Україну, найбільший німецький діловий журнал Capital опублікував статтю, в якій ідеться про те, що 'поставкам сировини в Європу' 'загрожує' російська окупація сходу України. Україна була не тільки 'провідним експортером зерна', а й найбільшим постачальником залізорудних окатишів у ЄС і 'стрижнем енергетичної безпеки Європи'. Серед інвесторів, пише журнал, є 'побоювання, що війна припинить експорт ключової сировини'.
У статті GTAI цитуються більш ранні повідомлення про те, що 2021 року європейські сталеливарні заводи отримували майже п'яту частину своїх залізорудних окатишів з України. Далі GTAI пише, що Україна входить до десятки найбільших виробників залізної руди, марганцю, цирконію і графіту, а також є 'одним зі світових лідерів з виробництва титану і каоліну'. На додаток до 'невикористаних родовищ нафти і газу', родовища літію і титану в Україні, зокрема, мають 'величезний потенціал' для європейської економіки. У 2020 році обсяг виробництва склав 1 681 000 тонн каоліну, 537 000 тонн титану, 699 000 тонн марганцю і 49 274 000 тонн залізної руди.
Літій для електромобільності та зберігання енергії
Ціна на літій зросла більш ніж у вісім разів за останнє десятиліття і є предметом інтенсивних спекуляцій. Цей метал має стратегічне значення для великих імперіалістичних держав, оскільки його використовують у літій-іонних батареях, що встановлюються на електромобілі, і автономних поновлюваних джерелах енергії, а також він потрібен для легких алюмінієвих сплавів в аерокосмічній промисловості.
Найбільше родовище літію в Європі розташоване в Донецькій області, в центрі охопленого бойовими діями Донбасу, всього за кілька кілометрів від лінії фронту. Стаття в Tagesspiegel, опублікована за два місяці після вторгнення росіян, вказує на невикористані запаси літію в 500 000 тонн у Шевченку під Потровськом і щонайменше на два інших українських родовища.
Західні компанії та українські олігархи ще до війни запекло боролися за контроль над цим 'білим золотом'. Як повідомляє Tagesspiegel, 'українські бізнесмени' (наближені до тогочасного українського уряду за олігарха Петра Порошенка) зі зв'язками із західними гірничодобувними компаніями отримали ліцензії на видобуток без проведення тендеру літієвого родовища в Шевченку ще 2018 року.
Згадана компанія Petro Consulting, яку було перейменовано на European Lithium Ukraine незадовго до початку війни, як очікується, буде викуплено австралійсько-європейською гірничодобувною компанією European Lithium, щойно їй буде надано доступ до запасів літію в Україні.
У 2018 році, коли Українська геологічна служба відмовила у видачі 'спеціального дозволу' другому за величиною в Україні родовищу літію Добра, також в обхід тендерного процесу, 'Петро Консалтинг' дійшла до того, що подала до суду на агентство. Після того, як Генеральна прокуратура України врешті-решт почала розслідування начебто незаконних спеціальних дозволів, у квітні 2020 року суди відкликали ліцензію на видобуток корисних копалин 'Петро-Консалтинг' до подальшого повідомлення.
Однак представник European Lithium повідомив Der Tagesspiegel, що компанія 'не несе жодного ризику у зв'язку з українськими родовищами'. Він висловив упевненість, що проєкти будуть 'готові до виробництва' після закінчення війни.
Титан для західної військової промисловості
У вересневій статті 2022 року під назвою 'Титан України може захистити Захід' трансатлантичний аналітичний центр Центр аналізу європейської політики (CEPA) написав: 'Підтримка України була зумовлена стратегічними міркуваннями і морально-політичними цінностями. Але довгострокова допомога Заходу також має ґрунтуватися на твердих матеріальних інтересах'.
'Значні запаси титану в Україні' є 'ключовим ресурсом, що має вирішальне значення для Заходу', тому що цей метал є 'невід'ємною частиною багатьох оборонних систем', таких як компоненти літаків і ракет. Наразі сировину для Airbus, Boeing і Co. видобувають 'дорогим і трудомістким шеститиетапним процесом' з титанової руди, яка до цього значною мірою надходила з Росії. Ця 'залежність' від 'стратегічних конкурентів і супротивників' неприйнятна з погляду Заходу і може бути подолана за допомогою українських ресурсів:
Наприклад, дніпровська компанія 'Велта', найбільший приватний експортер титанової сировини в Європі, розробила нову виробничу систему, що дає змогу обійти інтенсивний процес виробництва губчастого титану і може забезпечити готовим металом оборонну й аерокосмічну промисловість США та Європи. З огляду на те, що у світі тільки п'ять країн активно виробляють титанову губку - Китай, Росія, Казахстан, Японія та Україна - технологія Velta може змінити правила гри в ланцюжку поставок, скоротивши залежність від Росії та Китаю.
CEPA фінансується американськими та європейськими оборонними підрядниками і включає до своєї 'науково-консультативної ради' генерального радника з національної безпеки Дональда Трампа Г. Р. Фукуяма, Тімоті Гартон Еш та інші.
Стаття CEPA продовжує: 'Переорієнтація титанових контрактів на Україну стимулюватиме економіку країни навіть у воєнний час, не кажучи вже про післявоєнне відновлення, і водночас завдасть ще одного удару по військовій машині Росії'. У ньому йдеться про те, що метою має бути 'закріплення інтеграції України в Європу'.
У повідомленні Newsweek від 28 січня 2023 р. повідомляють, що 'у США і союзних країнах докладають зусиль, що зароджуються, з виявлення, розроблення та використання величезних ресурсів України у вигляді ключового металу, який має вирішальне значення для розроблення найпередовіших військових технологій Заходу, що становитимуть основу майбутнього стримування проти Росії та Китаю'. У звіті додається: 'Якщо Україна переможе, США та їхні союзники будуть у єдиному становищі, щоб вирощувати новий канал титану'.
'Стратегічне сировинне партнерство' між ЄС і Україною
Зусилля США і ЄС з розграбування українських родовищ літію і титану є частиною ширшої мети прив'язати Україну до Заходу як стратегічного постачальника сировини. Зокрема, ЄС прагне звільнитися від залежності від Китаю - нині його найважливішого постачальника сировини, - проти якого імперіалістичні держави, особливо Сполучені Штати, готуються вести війну.
13 липня 2021 року прем'єр-міністр України Денис Шмигаль і Марош Шефчович, віцепрезидент Європейської комісії, підписали в Києві 'Стратегічне партнерство в галузі сировини та акумуляторів' для 'інтеграції критично важливих ланцюжків створення вартості сировини та акумуляторів'. Включення України до Європейського сировинного альянсу (ERMA) і Європейського акумуляторного альянсу (EBA) слугує 'зміцненню стійкості Європи і відкритої стратегічної автономії в ключових технологіях', заявила Комісія ЄС.
Посилаючись на список критично важливих видів сировини у відповідному 'плані дій' ЄС, Шефчович повідомив пресі: '21 із цих найважливіших видів сировини знаходиться в Україні, яка також видобуває 117 із 120 використовуваних у світі корисних копалин'. Він додав: 'Йдеться про літій, кобальт, марганець, рідкісноземельні елементи - всі вони є в Україні'.
Після підписання комісар ЄС із внутрішнього ринку Тьєррі Бретон, який також відповідає за оборонну та космічну промисловість країн ЄС, високо оцінив 'високий потенціал найважливіших запасів сировини в Україні', що може допомогти у 'вирішенні деяких стратегічних проблем [ЄС]'.
Виступаючи на Тижні сировини в Брюсселі в листопаді 2022 року, прем'єр-міністр Шмигаль наголосив, що Україна входить 'до десятки найбільших виробників титану, залізної руди, каоліну, марганцю, цирконію і графіту', та підтвердив свою обіцянку зробити країну 'невід'ємною частиною промислових ланцюжків поставок до ЄС'.
'Стратегічні залежності' ЄС жодним чином не обмежуються Росією або Китаєм і вже точно не Україною. Давно почалися глобальні перегони за стратегічними джерелами сировини, під час яких США і провідні держави ЄС намагаються поділити між собою мінерально-сировинні та інші ресурси 'слабших' держав. Хоча вони спільно ведуть війну проти Росії в Україні, це неминуче загострює конфлікти і між собою.
Ескалація війни в Україні показує, що правлячі еліти готові піти на крайні заходи для захисту своїх інтересів. Тільки робітничий клас може покласти край перманентній війні і перспективі руйнівної ядерної війни, взявши ресурси всієї планети під свій демократичний контроль на основі соціалістичної програми і закликавши до відповіді спекулянтів війною.