Сьогодні лідери НАТО зберуться у Вільнюсі, Литва, всього за кілька сотень миль від поля бою війни в Україні, яка вже забрала сотні тисяч життів.
Не бракуватиме викриттів російської жорстокості. Без сумніву, литовському уряду, зокрема, подякують за його зусилля в очоленні війни НАТО або, як це називають слухняні лакеї в ЗМІ, боротьби за захист 'демократії'.
Джо Байден, який щойно схвалив постачання в Україну касетних бомб, однієї з найжорстокіших і найзлочинніших видів зброї сучасної війни, буде засуджувати нелюдськість Володимира Путіна. Олаф Шольц, чий уряд здійснює найбільше переозброєння з часів Гітлера і збирається розмістити 4000 німецьких військових у Литві, повернеться на місце одних з найстрашніших злочинів німецького імперіалізму, виголошуючи добре підготовлену пропаганду війни.
Про що не буде сказано, так це про історію міста, в якому вони зустрінуться: Вільнюс, колись відомий як 'Єрусалим Європи', був місцем одних з найбільших і найбільш варварських масових вбивств в історії нацистського знищення європейського єврейства. У Литві, де було вбито 95% довоєнного єврейського населення, яке налічувало близько 210 000 осіб, рівень смертності був вищим, ніж у будь-якій іншій країні Європи. Литовські націоналісти були серед головних винуватців цього історичного злочину.
Подібно до української буржуазії, литовська буржуазія історично поєднувала традиції запеклого антикомунізму з огидним антисемітизмом. Після радянської окупації Литви у 1940 році ультраправі націоналісти та генерали втекли до Німеччини, де у прямій співпраці з нацистським режимом заснували Литовський активістський фронт (ЛАФ).
Майже одночасно з погромами, які зараз влаштували нацисти та Організація українських націоналістів (ОУН) на Західній Україні, ЛАФ та німецькі окупанти розпочали оргію масового вбивства в Литві. Менш ніж за три роки 800-річна громада, яка відігравала центральну роль у розвитку єврейської та світової культури, була майже повністю знищена.
З приблизно 210 000 євреїв, які проживали в Литві до нацистського вторгнення 22 червня 1941 року, 195 000 були вбиті до кінця війни в 1945 році. Переважна більшість з них загинула ще до кінця 1941 року.
Найжахливішою особливістю Голокосту в Литві була відкрита і безсоромна участь значної частини населення у вистежуванні, катуванні та вбивствах євреїв. Історик Маша Грінбаум надала жагучу розповідь про криваве безчинство, яке охопило країну в дні, що передували нацистському вторгненню та одразу після нього.
Вступ нацистів до Литви, анексованої Радянським Союзом у 1940 році, з ентузіазмом вітали націоналістичні, антикомуністичні та жорстоко антисемітські сили. Серед їхніх лідерів був посол Литви в Берліні, полковник Казис Скірпа, який був широко відомий як палкий шанувальник Адольфа Гітлера. Напередодні німецького вторгнення Скірпа керував значною мережею литовських фашистів. Грінбаум пише в книзі 'Євреї Литви: Історія видатної спільноти 1316-1945:
Ці осередки литовських фашистів, нацистських симпатиків і литовських націоналістів були важливими складовими ЛАФ, Литовського фронту активістів (Lietuvos Aktyvistu Frontas), найбільшої і найкраще організованої з націоналістичних груп. Але існувало багато інших фракцій, таких як 'Залізний вовк', 'Литовська армія свободи', 'Соколи' та 'Литовський фронт відновлення'. Вони проникли в університети, на державну службу, в професії, навіть у середні школи. Згідно з литовськими джерелами, кількість членів цих підпільних груп та антирадянських підрозділів сягала 100 000 осіб.
За три дні до вторгнення Скірпа - у постійному контакті з нацистським гестапо (таємною поліцією) і вермахтом (армією) - випустив листівку № 37 для масового розповсюдження по всій Литві. Це був неприхований заклик до тотального знищення литовського єврейства. У ній зазначалося:
Для євреїв нарешті настав вирішальний день розплати. Литва повинна бути звільнена не тільки від азійського більшовицького рабства, але й від давнього єврейського ярма.
Від імені литовського народу ми урочисто заявляємо, що давнє право притулку, надане євреям у Литві Вітовтом Великим, скасовується назавжди і беззастережно.
Євреї, винні в переслідуванні литовців, будуть віддані під суд. Ті, кому вдасться втекти, будуть знайдені. Обов'язок усіх чесних литовців - за власною ініціативою вжити заходів, щоб зупинити таких євреїв і, в разі необхідності, покарати їх. Нова Литовська Держава буде відбудована тільки литовцями. Всі євреї виключаються з Литви назавжди. ... Нехай євреї знають безповоротний вирок, винесений їм; жоден єврей не матиме прав громадянства. Помилки минулого і зло, скоєне євреями, будуть виправлені, і буде закладено міцний фундамент для щасливого майбутнього і творчої праці нашої арійської нації. Готуймося до визволення Литви і очищення нації.
Ця діатриба розв'язала бурю вбивчого насильства. Будьте обережні: Важко читати розповідь Грінбаума про жахливі злочини, скоєні проти євреїв литовськими натовпами, які були доведені до сказу націоналістичними антисемітами і антикомуністами. Грінбаум пише:
25 червня литовські партизани, які називали себе борцями за свободу, розпочали триденну криваву розправу над євреями в невеликих містечках і селах, під час якої загинуло все населення понад 150 єврейських громад. Деяких євреїв виганяли з їхніх домівок і спалювали живцем, після того, як їх жорстоко били і заганяли в синагоги, школи та інші громадські місця, які потім підпалювали. В інших випадках цілі єврейські сім'ї виганяли до найближчих лісів або русел річок, де були підготовлені ями або траншеї, а потім розстрілювали. У кількох населених пунктах, таких як Рейняй і Геруляй у Тельшяйському районі, у Мереці (Меркіне), Плунгяні (Плунге), Сакіаї (Шакі) і Кельмі (Кельме), євреїв змушували копати собі могили. Практично всіх євреїв в Укмерге зігнали в синагогу і спалили живцем. У Сейріяй євреїв волочили голими вулицями, а потім жорстоко вбивали в присутності радісного натовпу. У Паневежисі євреїв, серед яких було кілька зґвалтованих молодих жінок, кинули в палаюче вапно.
Лише в одному Ковно литовські партизани вбили майже 4 000 євреїв протягом двох днів, що минули між вторгненням і прибуттям німецьких військ до міста. Особливо жорстоке звірство сталося пізніше в гаражі кооперативу 'Летукіс' у центрі Ковно. Близько 60 єврейських чоловіків, яких партизани навмання вибрали на вулицях, завели в гараж і жорстоко побили та катували на очах у великого натовпу, що стояв і спостерігав за цим. Поки євреї лежали поранені і стогнали на землі, їхні кати продовжували нещадно бити їх на розвагу натовпу, поки вони не вмирали. Іншу групу євреїв притягли, щоб вони прибрали гараж і віднесли жертв для поховання.
У Слобідці (Вілямполе) партизани ходили від хати до хати, шукаючи євреїв. Жертв кидали в річку Вілія, а тих, хто не тонув, розстрілювали, коли вони пливли. Єврейські будинки підпалювали, а їхні мешканці згорали живцем, коли партизани перекривали шлях пожежникам, що під'їжджали. Хулігани, які називали себе борцями за свободу, вбивали євреїв без розбору. У багатьох випадках кінцівки відривали від тіл і розкидали в різні боки.
25 червня партизани обезголовили головного рабина Слобідки Залмана Оссовського і виставили його відрубану голову у вікні його будинку. Його безголове тіло знайшли в іншій кімнаті, де він сидів біля відкритого тому Талмуду, який вивчав.
Більшість з цих 150 населених пунктів стали 'юденрайн' (територіями, вільними від євреїв) за 24 години до приходу німецьких окупаційних військ. Це дало місцевому населенню коротку можливість накинутися на будинки і підприємства своїх колишніх єврейських сусідів у шаленстві мародерства і грабунку. Багато вбивств і мародерства відбувалися серед білого дня на очах у мовчазних, часто радісних свідків. Коли вони відвідували месу в церкві, священики вихваляли партизанів за їхню мужність і патріотизм.
Звірства останнього тижня червня 1941 року тривали до кінця війни. Євреї були головними, але не єдиними жертвами. Найвідомішим місцем масових вбивств у Литві був Понарський ліс на околиці Вільнюса. За оцінками, між 1941 і 1944 роками тут було вбито до 100 000 людей, серед яких близько 70 000 євреїв, 20 000 поляків і 8 000 радянських військовополонених, вбитих німецькими айнзацгрупами СС та їхніми литовськими колаборантами. Більшість убивств здійснив підрозділ з 80 осіб 'Іпатінгасіс бурис' - литовських добровольців, організованих у СС. Різанину було припинено лише з приходом радянської Червоної армії.
Після війни багато з найгірших нацистських колабораціоністів і співучасників масових вбивств продовжили своє життя неушкодженими. Казис Шкірпа, засновник ЛАФ, працював у Трініті-коледжі в Дубліні та Бібліотеці Конгресу США. Він помер у Вашингтоні 18 серпня 1979 року у віці 84 років.
Александрас Лілейкіс, керівник литовської поліції безпеки у Вільнюсі, один з головних організаторів вбивства єврейської громади Вільнюса, влаштувався на роботу в ЦРУ і отримав дозвіл на еміграцію до Сполучених Штатів. Він оселився в штаті Массачусетс і отримав американське громадянство. Лише у 1994 році довготривале розслідування його злочинів призвело до його денатуралізації. Він повернувся до Литви, яка не могла ухилитися від вимог притягнення його до відповідальності за звинуваченням у геноциді. Але Лілейкіс помер у вересні 2000 року у віці 93 років до того, як було винесено вирок.
Після розпаду Радянського Союзу нова литовська буржуазія сприяла реабілітації своїх предків, які співпрацювали з нацистами. Час від часу, з міркувань політичної доцільності, виступаючи з формальними і бездушними заявами про офіційний жаль з приводу винищення литовського єврейства, уряд і основні партії мінімізували і приховували масштаби злочинів, скоєних у період між 1941 і 1945 роками.
Одним з перших своїх актів новий литовський парламент реабілітував литовців, засуджених радянським урядом за співпрацю з нацистами. Вулиці були названі іменами лідерів ФВЛ, таких як Шкірпа. Литовська державна військова академія, яка пов'язана з іншими військовими академіями НАТО, була названа на честь Йонаса Жемайтіса, ще одного сумнозвісного нацистського колабораціоніста. Тим часом люди, які пережили Голокост і воювали з радянськими партизанами проти нацистів та їхніх литовських союзників, були притягнуті до суду за 'колабораціонізм' і 'військові злочини'.
Справа литовського фашиста Йонаса Норейки набула міжнародного розголосу. Страчений у Радянському Союзі після війни, він був посмертно вшанований литовським режимом після 1991 року як борець проти 'комуністичної тиранії'. На його честь були перейменовані вулиці, а Норейка був нагороджений Хрестом Вітіса - найвищою нагородою, яку Литва надає померлим особам. Але в 2000 році онука Норейки натрапила на довго приховувані сімейні документи, які показали, що він 'наказав зібрати всіх євреїв у своєму регіоні Литви і відправити в гетто, де їх били, морили голодом, катували, ґвалтували, а потім вбили'. (Публіцистична стаття, опублікована 27 січня 2021 року в New York Times, 'Більше ніякої брехні. Мій дідусь був нацистом', автор Сільвія Фоті).
Незважаючи на ці викриття, Норейку досі вшановують у Литві як національного героя. Меморіальна дошка на честь його пам'яті зберігається на будівлі Литовської академії наук. Нещодавно було завершено роботу над документальним фільмом, що викриває цю пародію на історичну правду, під назвою 'Обвинувачення', який був показаний у грудні 2022 року на Єврейському кінофестивалі в Маямі.
Прем'єр-міністр Литви Інгріда Шимоніте та міністр закордонних справ Габріеліус Ландсбергіс, з якими Байден, Шольц, Макрон з Франції та Ріші Сунак з Великої Британії обговорюватимуть доцільність вступу України до НАТО та прямого розгортання військ, є членами правлячої партії 'Союз Вітчизни', депутати якої мають брудну історію антисемітських виступів.
У 2019 році єдину єврейську синагогу, що залишилася в країні, у Вільнюсі, довелося закрити на невизначений термін через постійні погрози з боку ультраправих. Згідно із заявою литовської єврейської громади, партія 'Союз Вітчизни' не лише відмовилася втрутитися, але й заохочувала ультраправі сили, демонструючи 'постійне публічно висловлюване бажання ... визнати винних у масових вбивствах євреїв Литви національними героями і вимагаючи вшанувати цих людей меморіальними дошками та іншими способами'.
Байден, Шольц, Макрон і Сунак не є незнайомими з цією історією. Але вони розглядають будь-яке викриття злочинів нацистів та їхніх колабораціоністів як розкриття незручної правди, що суперечить їхнім геополітичним планам, а отже, має бути відбілене і замовчуване.
Маріонеткова війна, що ведеться в Україні, керується і виправдовується брехнею. Фальсифікація історії та реабілітація нацистів і їхніх колабораціоністів в Україні, Польщі, Литві та Німеччині є невід'ємними складовими порядку денного НАТО.
Гротескна історична логіка працює на зборах натовських змовників у Вільнюсі. Лідери сучасного світового імперіалізму планують свої нові злочини проти людства під похмурими тінями злочинів, скоєних 80 років тому.